Формування художньої культури школярів на основі активного використання міжпредметних зв`язків

Введення Розділ 1.
Теоретичні основи проблеми формування художньої культури школярів.
Глава 2.
Роль міжпредметних зв'язків у формуванні художн-жавної культури школярів.
Сприйняття художнього об'єкта. Педагогічне планування. ВИСНОВОК.
ВСТУП.
Тема моєї роботи - формування художньої культури школярів на основі активного використання міжпредметних зв'язків.
Сучасній суспільство нарешті звернуло увагу на мистецтво, зрозумівши необхідність гуманізації. Проблеми естетичного виховання опинилися у фокусі загальної уваги.
Але естетичне виховання займало не останнє місце і раніше. На уроках вчителі й раніше використовували твори мистецтва, вірші, магнітофонні записи, кіно-і діафільми. Проте мистецтво у школі як втратило свій потенціал, перестало бути дієвим знаряддям виховання особистості.
У світлі цих стійких проблем естетичного виховання в школі постає зовсім нова проблема: морально-естетичне виховання школярів на використанні міжпредметних включень. На відміну від інших - це зовсім невивчена проблема.
Які ж завдання ставить перед собою естетичне виховання? Глобальна мета - це формування творчого ставлення людини до дійсності, так як сама суть естетичного - у творчості та співтворчості при сприйнятті естетичних явищ.
Серед більш конкретних завдань одну з найважливіших - формування художньої культури, естетичної потреби, яку можна визначити як потреба людини у красі та діяльності за законами краси. Треба звертати увагу на два важливих компоненти: широту естетичної потреби, тобто здатність особистості естетично ставитися до можливо більшому колу явищ дійсності; і якість естетичної потреби, яке виявляється лише на рівні художнього смаку та ідеалу. Перераховані ознаки можна вважати критеріями вихованості особистості.
Значення морально-естетичного виховання у становленні особистості величезна. Естетичне виховання засобами міжпредметних включень - це лише підсистема реалізації принципів цілісної системи.

РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ ШКОЛЯРІВ.
Формування художньої культури дитини багато авторів вважають одним з найважливіших для формування особистості школяра.
Чому? С. А. Герасимов пояснює це так: "Функцією морально-естетичного виховання та художньо-естетичної діяльності дітей є розвиток у них образного мислення, відмінного від понятійного ...
У художньому образі як формі мислення зосереджена величезна інформація про природу, суспільство, відносини, історії, наукових знаннях.
За допомогою образів-уявлень здійснюється не тільки мислення, а й зберігання інформації. Розвиток образного мислення може бути ... від сприйняття цілісного образу як одиничного явища до розуміння його образів-узагальнень, до розкриття їх внутрішнього, глибинного змісту ".1
З цього випливає, формування художньої культури носить загальний характер, і ця загальність і обов'язковість є найважливішим принципом формування особистості в дитячому віці.
Для більшої ефективності художнього виховання, як зазначає С. А. Герасимов, слід застосовувати комплексний підхід. Він виділяє два принципи: "... система морально-естетичного виховання має вибудовуватися так, щоб у процесі впливу на дитину різні види мистецтв постійно взаємодіяли між собою" .2
На цьому грунтується необхідність здійснення міжпредметних зв'язків у процесі викладання мистецтв. Другий принцип полягає в тому, що "морально-естетичне виховання ... має стати органічною частиною будь-якого ... виховання" .3
Думка про ефективність міжпредметних зв'язків підтверджується і у статті А. Ф. Кузуба "Комплексне вплив мистецтв на дошкільнят в студії естетичного виховання" .4
Розглядаючи процес художнього виховання, необхідно враховувати вікові особливості дитини.
У різні вікові періоди повинні бути різні підходи до такого виховання. Б. Т. Лихачов пише про молодшому шкільному віці таке: "Разом з тим незалежно від рівня самосвідомості дітей період дошкільного і молодшого шкільного дитинства є чи не найвирішальнішим з точки зору розвитку художнього сприйняття та формування естетичного ставлення до життя" .5
Автор підкреслює, що саме в цьому віці здійснюється найбільш інтенсивне формування ставлення до світу, поступово трансформується у властивості особистості. Основні морально-естетичні якості особистості закладаються в ранньому періоді дитинства і зберігаються в більш-менш незмінному вигляді протягом усього життя, впливають на формування світогляду, звичок і переконань.
У сучасній літературі розглядаються проблеми формування художньої культури школярів засобами мистецтва на уроках. Н. А. Яковлєва в своїй роботі "Мистецтво в школі майбутнього" 1 піднімає проблему й нового підходу до даного питання.
Автор стверджує, що "в сьогоднішній масовій школі, орієнтованої на використання мистецтва як засобу навчання, з творів мистецтва вихолощується головне - його художній образ.
Старі програми орієнтовані на те, щоб дати учневі набір знань з мистецтва (розрізнених імен, творів і понять), умінь і навичок у малюванні, обмежених рамками так званої реалістичної манери, яка є не що інше, як грубе перекручення принципів реалістичного творчого методу ". 2
Таким чином у дітей формується адаптивно-науковий підхід до мистецтва, а не творчий. Це спотворення морально-естетичного виховання тому, що в старій системі вчитель бачить основне завдання уроку в тому, щоб дати знання, і зовсім забуває про виховну функцію уроку.
Школу Нового Н. А. Яковлєва бачить у створенні нової системи педагогічного процесу, де рівень виховної роботи буде високим, а предмети гуманітарно-художнього циклу будуть інтегровані.
Щодо нових форм морально-естетичного виховання засобами мистецтва пише І. А. Хімік в статті "Організація самостійної роботи на заняттях із світової художньої культури" .1
Автор пише: "У наші дні вже зрозуміло всім, що вчити по-старому не можна. Новий підхід до навчання ... пробиває собі дорогу. Одним з найважливіших аспектів цього нового підходу є усвідомлення того, щоб 'вкладати' в голови учнів знання, а в тому, щоб спонукати інтерес до предмета, організувати діяльність учнів з видобутку знань ".2
Автор пропонує нову форму проведення уроків типу "діалог мистецтв" з випереджаючим завданням і безпосереднім спілкуванням дітей на уроках.
І. Л. Набок у статті "Ідеологічний вплив мистецтва, як чинник естетичного виховання особистості" 3 розробляє поняття "ідеологічна функція мистецтва" і "ідеологічне вплив мистецтва", яким, на думку автора, не приділено належної уваги у дослідженнях з морально - естетичному вихованню .
Основи та проблематика такого виховання повинні бути відображені в нових шкільних програмах, що відповідають новим вимогам сучасної школи, які містять у собі універсальну, всеосяжну інформацію про мистецтво.

Глава 2.
Роль міжпредметних зв'язків у формуванні художньої культури школярів.
Беручи до уваги міжпредметні зв'язки, формування художньої культури дитини в школі може проводитися на всіх уроках.
Особливе місце такому вихованню відводиться на уроках літератури, музики, праці та образотворчого мистецтва. На них школярі навчаються естетично сприймати світ як через твори мистецтва та літератури, так і через власну творчість.
У багатьох школах існують факультативи з естетичної та мистецтвознавчої спрямованістю: "Історія міста", "Мистецтвознавство", різноманітні художні та музичні гуртки. У них проводяться бесіди про мистецтво, музику.
Позакласна робота так само може бути спрямована на виховання художніх потреб.
Формування художньої культури потрібно активно починати якомога раніше. Це допоможе не тільки сформувати особистість дитини, але й розвинути багато психічні якості, так як морально-естетичне виховання неминуче пов'язане зі сприйняттям мистецтва, аналізом, синтезом, розвитком уваги, спостережливості і т. д..

Сприйняття художнього об'єкта.
У сприйнятті художнього об'єкта беруть участь майже всі психічні процеси особистості: відчуття, сприйняття, уява, мислення, воля, емоції і т.д.
Саме поліфонія людської психіки, яка проявляється в акті взаємодії особистості з мистецтвом найбільш повно відкриває багатющі можливості формування світогляду, морально-етичних якостей, творчих здібностей особистості.
Психологічний механізм сприйняття художественног об'єкта представляє собою особливу систему, в яку входять, з одного боку, так звані афективно-потребностное структури особистості, що виражаються в потребах, інтересах, ідеалах та ін, складові власне динамічну частину системи, а з іншого боку - операціональні структури особистості, такі психічні процеси, як уява, мислення, відчуття і т. п..
Повноцінне спілкування зі світом мистецтва багато в чому залежить від людського сприйняття. Відчуття кольору, форми, закінченості і равновесности композиційного розташування об'єктів, почуття "гарної фігури" і лінії, почуття гармонії і дисгармонії, ассонанса і дисонансу, почуття пропорції та багато іншого - все це величезний потенціал сенсорних можливостей організму є необхідною умовою повноцінної зустрічі особистості з естетичним об'єктом.
Сенсорна несприйнятливість, відсутність техніки та культури художественноговоспріятія дійсності та мистецьких творів призводять до різкого спотворення й у кінцевому підсумку до руйнації естетичного ефекту.
Момент чуттєвого сприйняття є тільки першим необхідним поштовхом до пробудження складної діяльності.
Таким чином чуттєве пізнання об'єднує всі психічні процеси, які виникають в результаті безпосереднього впливу предметів і впливають на наші органи почуттів.
Виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок про найбільшої ефективності комплексної подачі матеріалу про мистецтво. Чим більше задіяно міжпредметних зв'язків, тим сильніше сприймається дитиною матеріал, тим краще він відкладається у нього в пам'яті.
Сфера художнього сприйняття дитини надзвичайно широка і забарвлює майже всі його світовідчуття. Діти, в основному, вірять, що життя створена для радості. Опосередкованість ставлення дитини до дійсності тягне за собою поверховість його морально-естетичного ставлення.
Відкриваючи світ як радісне, прекрасне, повне фарб, руху, звуків ціле, як створене для виконання його бажань, дитина ще неглибоко проникає в сутність прекрасного.
Незважаючи на конкретно-казкове сприйняття світу, в шкільному віці нові обов'язки, і нова відповідальність готують якісний стрибок у свідомості дитини: різко змінюються вузькі рамки звичного світу дошкільника.
На межі віків переоцінюються колишні цінності: стара форма може наповниться новим змістом. Ці перехідні процеси відбуваються і у сфері формування художньої культури.
Перед сприйняттям художнього об'єкта дитина повинна ознайомитися з ним. Ознайомлення може відбуватися за допомогою прочитання якого-небудь матеріалу про картину, ікони і т.д., або вчитель може сам розповісти про них. У школі можна застосувати обидва методи ознайомлення.
Розглядаючи картину, гравюру чи скульптуру, учень вступає в контакт з думками, почуттями її автора, розпізнає, що хвилювало і спонукало до творчості саме цієї людини, як через призму його індивідуального світогляду позначилися умонастрої епохи.
При комплексному сприйнятті мистецтва є ще одна важлива якість: наявність власного ставлення до образу. Це якість погано розвинене у молодшого школяра, який найчастіше користується думкою і оцінкою дорослих, але досить сильно у старшокласників.
Педагогу потрібно прагнути закласти основи об'єктивного і зацікавленого ставлення до всіх явищ дійсності і до мистецтва.
При формуванні художньої культури дитини важливо пам'ятати, що будь-яке відношення має спиратися на розуміння естетичної, історичної та художньої цінності твору, на розуміння того, що даний твір є невід'ємною частиною загальної матеріальної і духовної культури нашого суспільства.
Дуже вдалими формами роботи над сприйняттям є прогулянка і екскурсія в музей з наглядом і розповіддю дорослого. Перед екскурсією можна проводити спеціальні підготовчі заняття, а після - підсумкові. При проведенні таких занять треба мати на увазі кілька моментів.
Головне правило при будь-якій роботі з школярами над творами мистецтва полягає в тому, що акценти на їх формальні сторони потрібно робити лише в тій мірі, в якій це буде сприяти розумінню змісту твору мистецтва.
Центральний акцент повинен падати на естетичне сприйняття самої дійсності, що відображається мистецтвом, а сприйняття мистецтва має розглядатися насамперед як засіб активізації естетичного сприйняття реальних об'єктів і подій.
Так само не можна зводити роботу з мистецтва до відгуків дітей про творах в письмовому вигляді.

Велике значення у виявленні дитячих вражень про мистецтво і активізації відносини до сприйняття художніх творів та архітектурних споруд мають "непрямі" методи: вибір дітьми коротких музичних та поетичних творів, відповідних по естетичному враженню запропонованим творам мистецтва; малюнки по пам'яті на основі побаченого; перегляд циклів картин , фотографій, кінофільмів без розгорнутого словесного коментарю з метою накопичення запасу зорових вражень і образів.
Необхідно заохочувати і усні висловлювання дітей, з метою накопичення необхідних термінів з області різних видів мистецтва (формат, розмір, колір, пропорції, розташування ...). Але робота зі словом не повинна бути єдиною турботою вчителя, вона повинна поєднуватися з іншими формами роботи за творами мистецтва.
Використання міжпредметних зв'язків передбачає максимально широкий обхват різних видів мистецтва шляхом плавного переходу та об'єднання останніх. Наприклад, уроки малювання дуже вдало поєднано з уроками музики, історії і світової художньої культури. Завдання педагога полягає в якомога більш активному використанні всіх доступних педагогічних засобів, щоб у школяра склалося багате художній світогляд.
Роль вчителя в ознайомленні дітей з творами мистецтва важко переоцінити. "Для дітей у початковій школі вчитель - найголовніша людина. Все для них починається з вчителя, який допоміг подолати перші важкі кроки в житті ...". 1
Учитель виступає посередником між дитиною і великим, прекрасним світом мистецтва. Педагогічна завдання вчителя полягає в такій організації процесу пізнання мистецтва, що сприяє природному і органічного прояву власних духовних сил дитини, відповідної даному ступені його розвитку.

Педагогічне планування.
Вчитель повинен не тільки систематизувати розрізнені знання дитини про мистецтво, але і організувати роботу із засвоєння дітьми нових знань, отримання чуттєвого досвіду, естетичних переживань. Ця робота має бути системною, послідовною, тому необхідно педагогічне планування.
"Планування - це процес розробки організаційного креслення, формування у мозку моделі (системи), яка згодом керує діяльністю" .1
При плануванні формування художньої культури школяра за допомогою міжпредметних зв'язків треба враховувати наступні етапи.
Перш за все необхідно оцінити педагогічну обстановку з погляду вищих цілей морально-естетичного виховання: виховати гуманну, всебічно розвинену особистість.
Загальна мета повинна бути реалізована у приватних цілях. Формулювання цілей прогнозує діяльність, дозволяє бачити хід і результати праці.
Визначення системи приватних цілей полегшує можливість сформувати систему дій, обрати для них доцільні методи і засоби.
Якщо загальна мета не буде розчленована на приватні, то це ускладнить розумову і практичну діяльність, прирече її на стихійність.
Учитель не повинен забувати і про педагогічній творчості. Це не звичайний процес вдосконалення, пріращіванія будь-яких знань, навичок та вміння, а процес взаімосвязних кількісних і якісних перетворень, змін і на цій основі самовизначення, самовираження і самоствердження особистості вчителя. Без творчості немає руху вперед.
Для вчителя весь процес формування художньої культури дитини на основі активного використання міжпредметних включень повинен бути чітко планованим.
Особливо продуктивно співробітництво і обмін досвідом між вчителями. При ознайомленні дітей з творами мистецтва майстерність педагога полягає в тому, щоб весь процес сприйняття мистецтва зробити безпосереднім, щоб діти самі, самостійно увійшли до храму мистецтва.

ВИСНОВОК.
Сьогодні вже не можна на одному уроці вчити дитину тільки історії, а на іншому - тільки живопису; школяр повинен отримати всебічну інформацію як про картину, так і про час написання даної картини, про історичну добу і про музику і живопису останнього і т.п.
У школах вже йде активний процес використання міжпредметних зв'язків, коли школяреві підносять не окремі шматки поняття про мистецтво, а Світ Мистецтва цілком.
Посередництво педагога вимагає тонкощі і делікатності. Хоча вчитель здійснює певні педагогічні завдання, самі ці завдання будуть тим швидше і надійніше вирішені, ніж непомітніше вони для дітей.
"Збереження природності розуміння мистецтва - необхідна умова художнього виховання. І не тільки художнього, а й будь-якого виховання - ідейного, інтелектуального, морального і трудового ".1
Сколихнувши всі творчі здібності, все єство дитини при сприйнятті мистецтва, педагог може викликати всю сферу моральних та естетичних почуттів, якої і визначається творче ставлення до роботи, праці, навчання, виникнення відповідних суджень, які можуть перерости у переконання.
"Правильне ... виховання зовсім не означає штучного прищеплення детим ззовні цілком чужих для них почуттів, ідеалів чи настроїв. Правильне виховання і полягає в тому, щоб розбудити в дитині те, що в ньому є, допомогти цьому розвиватися і направити це розвиток у певний бік ".1
Якщо ж вчитель не спирається на вікові можливості дитини, спонукаючи його до активності, або використовують такі методи, які "примушують" дитини насолоджуватися мистецтвом, то неминучим результатом цього виявиться згортання активності дитини, гальмування творчого процесу сприйняття мистецтва.
Таким чином вчитель повинен реалізувати групи завдань при ознайомленні дітей з будь-яким видом мистецтва за допомогою міжпредметних зв'язків:
освітню,
розвиваючу і
виховну.
Якщо одна з цих груп буде слабко виражена, то процес ознайомлення з мистецтвом не дасть належних результатів, і дитина може зовсім втратити інтерес до мистецтва.